Перша згадка про село Хочин ще була з за часів цариці Катерини, у владі якої знаходилася територія, на якій в даний час збудоване село Хочин.
Коли перегорнути сторінки історії виникнення Хочина, то згадується про те, що Катерина II передала у владу цю землю за певні заслуги перед Вітчизною Фонци -Умці Туркмінстанському, який пізніше у 1800 роках став продавати землю людям, які мали гроші. Це люди були переселенці з Білорусії, з Чернігівської області, з Київської, з Полтавської областей. Земля була захаращена, росли густі ліси, були болота, торф’яники, та люди скуповували землю і будували свої оселі .Тут поселилися перші 20 родин переселенців, щоб продовжити рід свій. Вони займались землеробством,продавали худобу, ячмінь, платили податки.
Династії прізвищ цих родів ще й до цього часу залишились і проживають в селі Хочин. Збереглись записи, що у 1903 році в селі Хочин проживали сім'ї.
Доскачів, Матвієвичів, Лавренюків, Петренків, Вовкодавів, Костючків, Поляків, Боричевських, Пешків, Гембицьких, Протосавицьких, Кисілів, Колбів, Покоєвців, Лозицьких, Денищичів. Ті люди будували свої оселі в урочищах, де купували собі землю. Пізніше вони стали поселятись в селі, а урочища й до цього часу мають свої колишні назви: Рожкове, Соломініне, Ковбине, Кузкове, Доскоцьких, Перепелицеве, Поросне, Вовкодавове.
З цієї історії можна взяти, що ймовірна версія назви села Хочин походить від дієслова хотіти, хочеться, хочеш, тому, що люди хотіли жити, працювати на цій землі.
За селом Хочин де зараз є місток, протікала гарна, глибока річка Чаква. Вона була колись завдовжки 2 км, і протікала аж на Білорусь. В 1965-1970 роках в колгоспах імені Сталіна, «Нове життя», стали проводить меліоративні роботи. Вирубували ліси, осушували болота, копали канави до річки Чаква. Меліорація проходила від с. Хочин до самих Переброд. Захвачено і частину Білорусії. Завдяки цим роботам річка оміліла. На місті річки утворились невеликі озера: Мостне, Дульське, Рожкове.
Після Ризького договору 1921 року з переходом краю під управлінням Польщі селями зазнали політики колонізації польських панів на наших землях. Під владою поміщицької Польщі село перебуває з 20-х років до вересня 1939 року.
За матеріалами сайту Удрицької публічно-шкільної бібліотеки.
|